Я сумую.....
І сум мій розриває моє серце те що робить боляче може змінити все ..
А може спробувати знову ..
Хм ...буде боляче я знаю, я ж його любила ...мама навіть тоді дуже хвилювалась ...Чого я на лівках була ,чого плавакала..
Пройшло стільки часу...
А він пише мені......
я здивована..
Він стільки тоді гидоти мені наговорив, але він диття.... але яке, я як згадаю,як божеволіла і що зі мною коїлось,що як згадую маленькі мурахи бігають по тілу....Його поцілунки....
І тут він мене побачив через 3 місяці і пише ....
чому так ..????? а може???
Ні він зробив мені боляче.....
а може просто користуватись ним ...і займатись тільки сексом??
Щось я забігаю далеко на перед.......
Але можу сказати точно ,що він злякався ....
Хоча не знаю і не буду загадувати.........
Подивимось,як воно буде...
Жахливо губити людей,але якщо так буде краще значе ..краще....
Я намагалася не загубити цю дружбу, але бачу,що люині пофіг.....Обідно дуже і звичайно не приємно,але що поробиш.....Я хотіла щось робити,але ні більше нічого не буду робити .....В закриті б двері Я б стукалась, якщо б людина ...
Людина такого нічого не зробила....просто дала зрозуміти,що наші розмови нічого не коштують, і все то було просто грою..
Я рада,що людина знайшла в іншій людині підтримку....але нафіга тоді було, але вже не важливо..
Короче нічого не розумію,і вжездається і не зрозумію....
Як казала одна знайома з Франківська "Обидно,досадно да Ладно"...
P.S: Тоха...ще ,якщо ти зникнеш я просто офігєю...
Я встала вранці .....
А все ж поінакшому .....
День чарівний і лагідний, я розумію одне,що я не буду , нікуди поспішати.....Не буду думати за ті речі, котрі не виходили у мене з голови вчора.......
То така вся фігня .......
Зараз для мене головне, написати диплом......Захистити йргр і бути вільною...... блін я так того хочу ...
Ось це головне ......Дякую за підтримку вчорашню усіх.....
Та ні не усіх.....
А тільки двох людей,котрі слухали мої істерики...... Тоха і Ірочка...дякую.....
Мамуль, я тебе дуже люблю....Всім своїм серцем, кожним клаптиком моєї тканини тіла, але і ти мене правильно зрозумій, хоча б якоюсь клітиною......
Не можу я існувати тут... не можу ...це не моє....Моя душа народилася далеко звідси, де рання роса збирається на листі молодого клена, де кожна гілочка сосни чи ялинки виблискує на сонці.... де чутно шорахи мурах.....
Де ратуша на площі б,є дванадцять разів, де чисте повітря, де не страшно перебігати дорогу .....і ти знаєш,що ти залишишся живий ......
Моя душа, там де стіни покрити плісінню, але та плісінь надає мені спокій ....
Мамуся,люба моя,мамуся..... я Щаслива і завдячна тобі ,що ти збатьком народила мене на Україні ......
але Києв то не мій дім ......
Я знаю..... мамочка не кажи..... Я знаю, що там є погані люди, але я хочу туди...я так хочу туди .....
То просто мій рай !!!! Мамо почуй .....
Я буду щяслива, мамо.....я зніму квартиру ...і буду малювати...і вся кімната буде обставлена в різні чудернацькі речі та мої малюнки .....
Мамочка,мамуля...там я буду щяслива.....я так цього хотіла ...мама...
Я знаю, що там буде тяжко...мамо, але я докажу всім,що ти не помилилась в мені, що я в тебе є....
Мама,якщо я поїду туди не осуджуй мене.....
Мама не кажи..нічого ...просто зрозумій ....мені так набридло плакати...моїй дущі...так погано...тут....
Сонечко встає...воно чарівне,але воно не моє...........
Мама...мамочка.....я люблю тебе ......
Але я хочу бути щясливою.....
Де ти щясття моє..де ..що робиш, з ким п,єш мій улюблений м,ятний чай з льодом.....
Де ти ..??????
Ти саме те створіння,що потрібно мені ....твої очі... Боже,які вони чарівні.....
Я їх ніколи не бачила....покажи...обійми мене.....
Боже,якщо ти б знав,як я хочу обійняти його.......
Де ти є????? Хто ти є????
Я так сумую, мені так боляче....я просто хочу до тебе, забери мене з цього паскудного міста де всі живуть по стандартам, гарно одягатися,злосно посміхатись,рахувати гроші....чи твоє кг, чи хто є твої батьки ....забери ....я вже не можу......
Скільки я можу страдати ....із-за однієї людини....я розкаїлась,що моє серце не любить його......
Вже було досить людей,котрі за нього помстилися не знаючи про це......
Я ..... я повина змінитися в дущі ....
В мені багато сили.... лідерства, точніше -це в мені бачуть інше...але ж я не така..
я просто .....слабка...
Львів ....я хочу на твої вулички....хочу твого пива.....цигарок....
Хочу вгори, лежати на свіжій траві..... та відчувати свіжий вітер,росу,вологість.....
Хто вона така і де живе .....
Кожен з нас точно знає, де є його щясття ....де є домівка ...
А вона точно і не знає...вона шукає...шукає...і не може знайти ...
Їй так хочеться плакати і кричати.....Але ж її ніхто не почує...
Навіщо комусь вона, зі своїми думками та почуттями, вона божевільна людина .....але лагідна,добра, та з великим серцем....
Вона так хоче кохати життя ....Бо тільки його можна кохати ....
А кохання то не є любов, то зовсім різні речі, кохання то поєднання неба та землі, дощу та тіла .... Сльози та роси....
Вона одна ...Вона ні зким ....як пише її друг: "Можна любити місто не побувавши вньому"....
Вона його розуміє...можна ....
ЇЇ місто так давить на неї...один раз вона думала,що закохалась ....вона все хотіла зробити і могла ...але та людина була слабка .....для неї....І вона пішла .....після того....
Вона чіпляється за маленьки мотузки, корінці не розуміючи того,що не треба - це зовсім інши ... Але думає,що вижеве ....
Та ні це не то......
ГЛАВНАЯ 
