Мамуль, я тебе дуже люблю....Всім своїм серцем, кожним клаптиком моєї тканини тіла, але і ти мене правильно зрозумій, хоча б якоюсь клітиною......
Не можу я існувати тут... не можу ...це не моє....Моя душа народилася далеко звідси, де рання роса збирається на листі молодого клена, де кожна гілочка сосни чи ялинки виблискує на сонці.... де чутно шорахи мурах.....
Де ратуша на площі б,є дванадцять разів, де чисте повітря, де не страшно перебігати дорогу .....і ти знаєш,що ти залишишся живий ......
Моя душа, там де стіни покрити плісінню, але та плісінь надає мені спокій ....
Мамуся,люба моя,мамуся..... я Щаслива і завдячна тобі ,що ти збатьком народила мене на Україні ......
але Києв то не мій дім ......
Я знаю..... мамочка не кажи..... Я знаю, що там є погані люди, але я хочу туди...я так хочу туди .....
То просто мій рай !!!! Мамо почуй .....
Я буду щяслива, мамо.....я зніму квартиру ...і буду малювати...і вся кімната буде обставлена в різні чудернацькі речі та мої малюнки .....
Мамочка,мамуля...там я буду щяслива.....я так цього хотіла ...мама...
Я знаю, що там буде тяжко...мамо, але я докажу всім,що ти не помилилась в мені, що я в тебе є....
Мама,якщо я поїду туди не осуджуй мене.....
Мама не кажи..нічого ...просто зрозумій ....мені так набридло плакати...моїй дущі...так погано...тут....
Сонечко встає...воно чарівне,але воно не моє...........
Мама...мамочка.....я люблю тебе ......
Але я хочу бути щясливою.....
Де ти щясття моє..де ..що робиш, з ким п,єш мій улюблений м,ятний чай з льодом.....
Де ти ..??????
Ти саме те створіння,що потрібно мені ....твої очі... Боже,які вони чарівні.....
Я їх ніколи не бачила....покажи...обійми мене.....
Боже,якщо ти б знав,як я хочу обійняти його.......
Де ти є????? Хто ти є????
Я так сумую, мені так боляче....я просто хочу до тебе, забери мене з цього паскудного міста де всі живуть по стандартам, гарно одягатися,злосно посміхатись,рахувати гроші....чи твоє кг, чи хто є твої батьки ....забери ....я вже не можу......
Скільки я можу страдати ....із-за однієї людини....я розкаїлась,що моє серце не любить його......
Вже було досить людей,котрі за нього помстилися не знаючи про це......
Я ..... я повина змінитися в дущі ....
В мені багато сили.... лідерства, точніше -це в мені бачуть інше...але ж я не така..
я просто .....слабка...
Львів ....я хочу на твої вулички....хочу твого пива.....цигарок....
Хочу вгори, лежати на свіжій траві..... та відчувати свіжий вітер,росу,вологість.....
Хто вона така і де живе .....
Кожен з нас точно знає, де є його щясття ....де є домівка ...
А вона точно і не знає...вона шукає...шукає...і не може знайти ...
Їй так хочеться плакати і кричати.....Але ж її ніхто не почує...
Навіщо комусь вона, зі своїми думками та почуттями, вона божевільна людина .....але лагідна,добра, та з великим серцем....
Вона так хоче кохати життя ....Бо тільки його можна кохати ....
А кохання то не є любов, то зовсім різні речі, кохання то поєднання неба та землі, дощу та тіла .... Сльози та роси....
Вона одна ...Вона ні зким ....як пише її друг: "Можна любити місто не побувавши вньому"....
Вона його розуміє...можна ....
ЇЇ місто так давить на неї...один раз вона думала,що закохалась ....вона все хотіла зробити і могла ...але та людина була слабка .....для неї....І вона пішла .....після того....
Вона чіпляється за маленьки мотузки, корінці не розуміючи того,що не треба - це зовсім інши ... Але думає,що вижеве ....
Та ні це не то......
Якщо я зникну ви не плачте.....Така вже є моя шалена суть...Я розірву клаптик свого лишившогося щясття .... І залишуся десь там ....але точно вже не тут......
Я так хотіла,щоб мої очі стали гарні, для когось не для мене...хоч на мить.......
Но все одно лишилися вони пустими ...... а я самотня....
Ти одна ...ніхто точно не зрозуміє тебе ..... Ніхто не відповість...ало ...мала ....а я сумую за тобою.....
Здам все здам ...і опинюсь ...там ...не хочу ...але треба здати....писати...
Життя ....
Сьогодні ...тримала олівець і малювала янгола...так завжди я малюю янголів..
вони виходять в мене такими,які є в мене у душі...
Навіть нещодавно проходила тест...у щоденику однієї дівчини..так в мене янгол - жінка ....
І я задумалась, так воно і є я завжди малюю янголів жінками ...з самого дитинства...значе вона завжди оберігає мене...І я дуже вдячна ...
Я сиджу малюю, а з мої хочей починают капати сльози...Я схопила одну і почала роздивлятися, торкатися і думати,яка вона маленька і ніжна....
То є такою моя душа ...
Плакала і не розуміла чому такий світ....
Чому з моїм братиком таке трапилось....І зараз я тіки прошу Бога щоб він жив ......
Мій Хрещений та тітка того не витримають......Він вних одни, він навіть не встиг подарувати їм онуків ......
Але я вірю... і молитва ваша і моя йому допоможуть
Люди я вас прошу,якщо у вас є брати чи сестри двоюрідні чи ще далі , дідусі і бабусі .....Пам,ятайте про них бо потім може бути дуже пізно............
Сьогодні, було так погано ...і зараз є..
Блін я сама, в мене нікого немає...Ні Ірочка, я тобі вдячна за підтримку, але мені потрібно зовсім інше ....Хочу підтримку коханої людини.....Чоловічої підтримки.....
Сьогодні з,явився знов Андрій , внього знову були проблеми із-за того він зник ....як намікає аварія,
але як людина після аварії може відійти за тиждень......Короче набридло..не вірю...3 аварія і він за тиждень виліковується.....що за фігня........
Сестра ....короче відкрила рота,що я взяла її м,ясо ...і приготувала їжу для нас всіх..її чоловіка та нас ...
Блін так обідно...все більше нічого не буду готувати...
дякую, що ти мене сьогодні підтримала - це було так потрібно мені...Я вже неможу дочекатися,як наступлять вихідні, мамі вже точно сказала, що я їду до тебе...
Настав вечір....
Вона стояла біля вікна, на підвіконі стояла чашка чаю, того м,ятного її улюбнего, з краплями лимоного соку,який вона вичавила. Три краплини ,котрі приносили той смак,який вона так любила ...
Вона дивилась у вікно, з роту її виходив дим від цигарок.....
Вона довго вдивлялась у дорогу.... Вона чекала, вона чекала і сподівалась.... що вона робить зі своїм життям ...
Внеї є інша людина,я повина забути її.... Вона подивилась,ще раз на дорогу...кинула цигарку до попельнічки ...тай пішла...
Вона почула кроки на сходах, вона відчинила двері і в її обійми кинулась ..Вона ..
-Я так мріяла про тебе, я не можу бути без тебе......
Їх дихання почалось прискорюватись....Вона доторкалась до її золотого волося..вона відчувала її запах, вона хотіла заплакати від радості,що вона поруч,але немогла вона ....
Вона почала її цілувати , її солодкі вуста, їй здавалось,що вона зриваэ губами малину...Той присмак малини,як в дитинстві, котру вона збирала у лісі...вона доторкалась до контурів її губ...а руки...
Руки продовжувались рухатись по її талії, стегнам....
Моя дівчина-Казала ,вона їй на вушко....
Вона цілувала...Було темно.....
Вона роздягала її своїми неслухняними долонями,котрі рухались по тілу ...по тому тілу,якого вона так бажала.....
Вони стояли біля вікна і пристрасно цілувалися, їхні оголені жіночі тіла ....
Тільки сяйво ліхтарів осяювало їхні тіла.....
Вона дивилась...
Така молода, я не можу не доторкатися до її тіла ...воно,як шовкова ковдра...
ЇЇ волосся розсипалось,як зорі на постілі ...ці ніжні кудрі....
А тіло так і бажало моїх ласк....ЇЇ очі просили...цілуй,пести мене, тільки не зупиняйся..
Я продовжувала так і робити, я цілувала її шию, плечі, я спускаласся нижче ..і ось її груди ..я тримала їх своїми руками та пестила...Вона обіймала мене своїми ногами ...ця насолода ..ї груди,соски...
Я рухалась все нижче її рожеве місце ....я була на сьомому небі від щясття ,я пестила ...її ротик відкривався і насолоджувався... я тілки чула ..
- Ще....
Волога поглиблювала нас ....ми були разом......
Був ранок, я стояла біля вікна.... по дорозі їздили тролейбуси ....
Я випускала дим з роту та посміхалась
ГЛАВНАЯ 
